Історія курортів Закарпаття
Закарпаття — споконвічна слов'янська земля, вона належала ще Київській Русі. На цю землю, на її багатства з давніх-давен зазіхали угорські і турецькі феодали.
На початку XI століття Закарпаття з його східнослов'янськими племенами було загарбане угорськими феодалами. Протягом кількох століть вони грабували й експлуатували беззахисний народ.
Цілющі мінеральні джерела Закарпаття відомі дуже давно. Вже 1463 року за наказом угорського короля Матяша Хуняді в його грамотах були записані мінеральні води Свалявської округи як джерело доходу казни.
Населення в ті часи користувалось водою стихійно, без будь-якого медичного контролю.
Лікування різних хвороб провадилось у примітивних водолікарнях — «купальнях», а також у викопаних в землі ямах біля місць виходу мінеральних джерел. Зрозуміло, головною «лікуючою» особою був підприємець.
Про мінеральні джерела в «підкарпатському краї» згадувалося і в історичних документах. 1558 року російські посли, повертаючись із Царграду в Москву, їхали через Закарпаття.
Доповідаючи цареві Івану Грозному про багатства цього краю, вони особливо відзначали наявність лікувальних мінеральних вод. «В волости Марморош, в горах Полонинных на реке Угле, меж тех больших рек и гор стоит монастырь зовомый Занов,— писали поели.— В том же монастыре есть кладезь, а в нем вода сладка, что грушевый квас. Да есть и иные кладези, но вода в тех, как уксус, а иные, как кислые щи... Близ того же монастыря есть поточец, а в нем садится сера...
Да в горах тех вода из гор течет, ибо горяча, как яйцо можно сварити... и в те воды многие люди приходят больными и разными недугами одержимы, кладутся в те воды и всем приходящим бывает исцеление».
Простий люд через свою відсталість і під впливом духовенства присвоював джерелам надприродну силу, а воду називав «святою».
