Мінеральні води
Протягом багатьох століть хворі користувались мінеральною водою для лікування різних захворювань. Вони її вживали як питво, а також використовували для ванн.
Більш широко мінеральні води почали використовувати з лікувальною метою тільки в XVI—XVIII століттях, коли розгорнулось освоєння курортних місцевостей (в основному біля самовп-ливних мінеральних джерел).
Насамперед освоювались такі мальовничі місця, як Ужокська низовина, долини річок Латориці, Ріки, Чорної і Білої Тиси та ін.
До найстародавніших курортних районів, про які згадується в документах XVI століття, належать околиці села Лумшори Пе-ричинського району (підніжжя полонини Рівної).
Тут біля самого витоку гірської річки Туриці — притоку річки Уж — у 1600 році був заснований курорт Лумшори — дерев'яна водолікарня з дере-в яними ваннами, в яких мінеральною водою лікували ревматичних хворих. Вода підігрівалась у великому казані, з якого дерев'яними жолобами подавалась у «ванне відділення».
1631 року в місті Ужгороді на базі мінерального джерела «Квасна вода» була відкрита водолікарня «Купальний дім».
Найбільшого розквіту вона досягла в 1715 році, коли мінеральні ванни відпускались хворим:
У 1755 році Закарпатська латифундія, якій належали основні мінеральні джерела долини річки Латориці на Свалявщині, налагоджує використання мінеральних вод й організує розливання їх.
З 1796 по 1815 рік будапештський професор Пауль Китайбел вивчає хімічний склад мінеральних вод джерел, що витікають біля сіл Свалява, Голубине, Пасіка, Нелєпіно, причому про наслідки цього вивчення було повідомлено тільки в 1829 році.
В той же приблизно час мукачівський лікар Антон Перський дослідив хімічний склад мінеральної води джерела в селі Синяк.
Пізніше властивості мінеральних вод вивчали й інші дослідники: професор хімії Тонго (1848 рік), фармацевт Молнар (1860 рік), лікар Кар-ловський (1871 рік), професор Карл Тан (1890 рік).
