Спосіб прийому вод
При різних захворюваннях воду п'ють різної температури і в різний час. Наприклад, при підвищеній секреції шлунка (при гіперацидних гастритах і спазмах шлунка, при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки) воду вживають у підігрітому вигляді за годину — півтори перед їжею. Тепла вода заспокоює болі і розчинює слиз.
Хворі з пониженою кислотністю шлунка (хронічні гіиоацидні та анацидні гастрити) лікувальну воду п'ють холодною, повільно і невеликими ковтками за 15—20 хвилин до їди або під час їди.
Холодна вода містить вуглекислоту, вона довше діє і сильніше подразнює слизову оболонку порожнини рота і шлунка і тим самим посилює секрецію травних залоз.
Кількість вживаної всередину лікувальної води теж залежить від характеру захворювання та індивідуальних особливостей хворого в середньому для лікувальних цілей вона не повинна перевищувати трьох склянок на добу.
Поряд з внутрішнім вживанням лікувальних вод на курортах Закарпаття широко застосовуються вуглекислі мінеральні ванни, які є ефективним лікувальним фактором, що доповнює весь санаторно-курортний лікувальний комплекс.
Ванни поліпшують обмін речовин, змінюють кровообіг, дихання, викликають в організмі складні процеси перебудови.
Основна дія вуглекислих мінеральних ванн зумовлена хімічним складом води, гідростатичним тиском у ванні, температурою води, тривалістю перебування хворого у ванні.
Треба окремо сказати про сірководневі джерела санаторію «Синяк», вода яких містить 35—55 мг/л вільного сірководню.
Ця вода застосовується тільки зовнішньо у вигляді сірководневих ванн при захворюваннях периферичної нервової системи, суглобів, серцево-судинної системи, а також для піхвових зрошень при гінекологічних захворюваннях (кольпіти, цервіцити, метроендометрити), захворюваннях тазової очеревини (пельвіоперитоніти, периметрити, периаднексити), придатків матки (аднексити) та багатьох інших.
